Такий різний, різний, різний Янукович

У світі все змінюється. Навіть каміння за мільйони років стає піском. А коли грішна і слабка людина стає президентом, то зміни відбуваються дуже швидко, достатньо кількох місяців.

Protests in Ukraine/Протест Київ 22/11/10 (video)

22/11/2010 Ukraine, Kyiv. 50,000 Ukrainians protest against government policies president of Ukraine Viktor Yanukovych and premier-minister Azarov. Київ.

Tax protests gain strength in Ukraine

Thousands of protesters on Nov. 22 gathered on Independence Square in Kyiv to protest adoption of the tax code on Nov. 18. Demonstrators are demanding the resignation of top government officials and the dissolution of parliament.(Peter Byrne)

Several thousand Ukrainian businessmen are protesting a bill that would increase taxes for small and medium size enterprises, saying it would bankrupt them.

Україна, Революція 2.0

Це вже не схоже на акцію протесту проти податкового кодексу. Це - революція, тут зараз лунають заклики до скинення антинародної влади.

Українські телеканали покотилися назад в СССР?

Те, що зараз відбувається в Україні, цілком може стати другим переворотом за останні шість років. Стане чи ні - час покаже, але всі передумови для цього наразі вже є. Парадоксально, але саме Фіктор Ведорович став практично "легендою Майданів" - цей дядько із замашками завгара вже вдруге піднімає проти себе всю країну. Не закликами і лозунгами, а своїми діями об'єднуючи людей на протести. За весь час незалежності таке не вдавалося нікому, навіть Кучмі. Що ж, виходить, що Леонід Данилович виростив собі достойну зміну, і учень вже перевершив вчителя. 


Але найцікавіше - це реакція українських ЗМІ. Телеканали мовчать, наче все це відбувається за часів махрового СССР. Наче повернулися старі добрі часи, коли про новини люди дізнавалися від сусідів та співслуживців, а у програмі "Врємя" все було пафосно і чудово (в кордонах імперії, звісно, бо за кордонами все було набагато гірше).


Здається, це вперше на озброєнні не тільки у журналістів майже монопольно виступив інтернет - Твіттер пістрявіє повідомленнями із мітингів, за хештегом #kat_ua можна слідкувати за подіями практично у реальному часі. Також ведуться кілька онлайн-трансляцій із веб-камер:  


http://j.mp/dub93N 
http://j.mp/d1bzPy 
http://ow.ly/3dqBB 
http://j.mp/c75zbP

Так що навіть тут, у Каліфорнії, можна уважно слідкувати за подіями в Україні. І хіба молитися, щоб влада не відрубала інет у Києві. 


А офіційні українські ЗМІ наче води в рот набрали. Чи не означає це, що ера "кишенькових" телерадіоканалів добігає нарешті свого закономірного кінця? 

Will Ukraine survive?

Covetous Putin calls the sovereign nation 'Little Russia'

Moscow is on the march. Vladimir Putin's Russia is the most destabilizing - and reckless - great power on the world stage. Following the collapse of the Soviet Union, Russia could have become a stable democracy at peace with its neighbors.

Instead, Mr. Putin is erecting a Great Russian empire. He has imposed a brutal police state at home. Journalists routinely are killed. Critics and dissidents are jailed. Media freedoms and opposition parties are under assault. A gangster elite runs the Kremlin, plundering the country's vast wealth.

Russia has become a rogue state. Mr. Putin's aim is to make Moscow the center of an anti-American, anti-Western axis. Russia has waged a genocidal war in Chechnya. It has de facto annexed the Georgian provinces of South Ossetia and Abkhazia. It has reduced Belarus to an economic vassal. It menaces the Baltic States. Moscow asserts a sphere of influence in Central Asia and the Caucasus. It has sold vital missile and nuclear technology to Iran's mullahs. It has close ties with Hugo Chavez's Venezuela.

Yet the Russian bear seeks an even bigger prize: Ukraine. This nation of 46 million, whose size is that of Germany and Britain combined, is of vital geopolitical importance - to both Russia and the West. Ukraine literally means borderland. Throughout the centuries, hostile neighbors -Russia, Poland, Lithuania - have sought to control Ukraine's rich resources and minerals. Because of its geographic location, Ukraine's fate has been to serve as a bridge between Asia and Europe; it straddles the civilizational fault line separating West and East. This is Ukraine's curse and blessing.

Mr. Putin understands that his imperial ambitions ultimately can be achieved only if Ukraine is subjugated. Russia with Ukraine resembles America - a vast continental superpower. Without it, Russia is more likeCanada - a large country mostly covered in snow.

Moreover, a democratic and prosperous Ukraine is a dagger aimed at the heart of the Putin regime. It will serve as a model for its northern Slavic cousins to imitate - a viable, attractive alternative to Mr. Putin's barbarism. Hence, for Moscow, Ukraine must be smashed; its experiment in independence must be subverted.

Ukraine's capital, Kiev, is a political battleground pitting pro-Russian forces against pro-Western nationalists. President Viktor Yanukovych is trying to roll back the clock to pre-Orange Revolution days. In 2004, backed by the Kremlin, he tried to steal the election, sparking street protests that culminated in the Orange Revolution. Earlier this year, he won elections - this time, fairly - on a platform of economic renewal and national reconciliation.

Mr. Yanukovych, however, has again proved the adage that you can't teach an old dog new tricks. He is a Russophile thug who is slowly forging an authoritarian state. His government has centralized power, repealing amendments to the constitution - without public debate or any kind of vote - that substantially weaken parliament. Media censorship is on the rise. Journalists critical of the regime have disappeared mysteriously. In recent regional elections, opposition parties were harassed. Ballot tampering and voter fraud were rampant.

Mr. Yanukovych's base is in the Russian-speaking parts of Ukraine - the Sovietized industrial east. His Party of Regions seeks to make Russian an official language; in fact, its website refuses to use Ukrainian. He has put joining NATO and the European Union on the back burner - bowing to Moscow's demands. Slowly, but surely, he is splitting Kiev from the West. In short, he is Mr. Putin's poodle.

The result is that Ukraine is a sovereign country in name only. Moscow funds Mr. Yanukovych's Party of Regions and numerous Ukrainian think tanks and media outlets. The Kremlin has issued thousands of Russian passports in the Crimea, thereby creating Russian "citizens" who in the future may need "protection" from imaginary threats in Kiev - repeating the pattern established in Georgia. Also, the lease for Russia's Black Sea Fleet, based in Sevastopol - set to expire in 2017 - was extended until 2042. Ukraine is being transformed into a Russian protectorate.

Jeffrey T. Kuhner

Янукович – «путінський пудель» (світова преса)

перепост звідси

Прага – Чимало відомих на Заході аналітиків та експертів б’ють на сполох із приводу дій нинішньої влади Президента Віктора Януковича у Києві, котра, на їхню думку, вже призвела до того, що «Україна – сьогодні суверенна держава лише за назвою». Експерти також вважають, що Янукович поволі веде Україну «геть від Заходу» і здає її на вимогу тому лідерові у Москві, котрий заявляє, що «Україна – це не справжня держава». Чимало видань у Європі здивовані тим, що Росія змушує Україну (Януковича) до злиття «Нафтогазу України» з російським «Газпромом», не рахуючись із Євросоюзом. Оглядачі також попереджають, що зближення НАТО з Росією на саміті в Лісабоні не подобається полякам і Східній Європі, бо це закриває шлях до альянсу Україні й Грузії і посилює загрози європейцям із боку агресивної Росії.

Президент аналітичного центру «Інститут Едмунда Берка» у Вашингтоні Джефрі Кунер оприлюднив у щоденнику «Вашингтон Таймз» статтю під назвою «Чи виживе Україна?». У ній автор попереджає, що «спроба президента США Барака Обами натиснути на «кнопку перезавантаження» у стосунках із Кремлем провалилася, і це надало сміливості й нахабності фашистському режимові Путіна», внаслідок чого «Москва перейшла в наступ». Кунер називає Росію «державою-ізгоєм», котру її прем’єр-міністр Володимир Путін перетворює на «антиамериканський, антизахідний центр», вона анексує території сусідніх народів, перетворює їх «на економічних васалів», загрожує Прибалтиці і посилює сфери впливу в Середній Азії, «продає смертоносні ракетно-ядерні технології іранським муллам». «Але головна мета російського ведмедя, – пише американський експерт ,– захопити найцінніший трофей – Україну». Кунер наголошує, що країна з 46-мільйонним населенням і територією, що дорівнює Німеччині та Великій Британії, разом узятим, має дуже важливе геополітичне значення – і для Росії, і для Заходу. Тому «Путін розуміє, що реалізувати свої імперські амбіції він зможе лише у тому разі, якщо Україна буде підкорена в рабство». «Росія разом із Україною нагадує Америку – велику континентальну державу. Без України Росія більше подібна до Канади, де більша частина країни вкрита снігами», – вважає Кунер. Автор статті у «Вашингтон Таймз» також зауважує, що головним важелем Путіна у боротьбі за Україну є нинішній глава влади у Києві, Президент Янукович, котрий є «попросту путінським пуделем», який «намагається повернути все назад, завести країну в епоху до Помаранчевої революції, бо «демократична і процвітаюча Україна – це меч, націлений прямо у серце путінського режиму». Янукович, на думку Кунера, ще раз довів справедливість прислів’я, що «старого пса новим трюкам не навчиш», і він залишається «бандюківським русофілом, котрий поволі витворює авторитарну державу». Автор цієї статті в американській газеті попереджає, що Путін не лише таємно планує анексувати Україну, а й відкрито називає її «Малоросією», виявляє свою «агресивність, войовничість» до незалежності і демократичного розвитку сусідньої держави, ставиться з неповагою і зневагою до українців. Кунер також наголошує, що «Україна – це не регіональний форпост російської цивілізації, а частина Європи…» «Україна – це бастіон Європи. Це стратегічний пункт у боротьбі з російським експансіонізмом. Це не «Малоросія», а самостійна держава. Америка не повинна заплющувати на це очі. Ми повинні дати ведмедеві по пащі і ясно заявити Путіну, щоб він забрав геть свої жадібні пазурі від України», – такими словами завершує Джефрі Кунер статтю у «Вашингтон Таймз».

Низка експертів та оглядачів попереджає у день початку Лісабонської зустрічі НАТО, що Росії союз НАТО не потрібний, і цитують, так, як чеська «Днес», російського посла в альянсі Дмитра Рогозіна, котрий не лише називає альянс «підсліпувати носорогом», але й заявляє, що «нам НАТО не потрібний… ми самі можемо вирішувати наші проблеми безпеки». Газета також зауважує, що «поклони Обами Росії не подобаються ні полякам, ні іншим східноєвропейським державам – із причин історичного досвіду та з побоювань того, що можуть бути зачинені двері до альянсу для Грузії і України». «Днес» цитує польського президента Броніслава Коморовського, котрий заявляє напередодні Лісабона, що «співпраця НАТО з Росією не мала б розвиватися на шкоду безпеці інших держав Східної Європи».

Відомий брюссельський оглядач Ендрю Ретман попереджає в EUObserver, що Росія та Україна наблизилися до газової угоди «без урахування інтересів ЄС». Автор інформує, що напередодні саміту Україна – ЄС у понеділок російські представники з «Газпрому» оголосили 17 листопада, що фактично готові до створення спільного підприємства з «Нафтогазом України», що виключає тут участь ЄС у «багатосторонній енергетичній співпраці». Ретман вважає: «якщо «Газпром», значно більша компанія, проковтне «Нафтогаз», то це буде зрадою приватних гарантій, даних українськими представниками офіційним особам в ЄС, і, ймовірно, призведе до протестів української опозиції щодо втрати суверенітету України на догоду Росії».

Василь Зілгалов 19.11.2010