Біжи, Вітя, біжи!

Вже вдруге за останні пару тижнів повторюється ситуація із утримуванням під замком людей, що хотіли поспілкуватися з президентом України. Спочатку гарант гарантувався від не в міру цікавих журналістів, тепер у Вінниці охорона заблокувала в кімнаті 15 людей, що збиралися зустрітися із Януковичем. Воістину, Україна ще не мала президента, який би настільки боявся зустрітися із співвітчизниками. Соромно йому, небораці, чи що? А може просто боїться ляпнути щось не в тему?


(відео від ресурсу "20 хвилин") 

Хто володіє Україною?

А цікавенька картинка, чи не правда?

А ось тут є ще й цікавенька статейка про те, хто ж насправді зараз володіє Україною.

Бугор Хам и Сорока-Воровка

А ведь между ними особой разницы и нету.
Впрочем, сегодня разница есть - одного из них все таки выбрали в главные паханы, и он пытается запихнуть вторую за решетку.
Вор судит воровку.
А если бы тогда выбрали не его, а ее  - было бы иначе?
Сомневаюсь...
Воровка судила бы вора, вот и вся разница...

Полонених німців у 41-му забезпечували харчем краще, ніж сучасного українця?

Вразило. Оце вже справді, як кажуть росіяни, допригалісь. А ще кажуть - йо..ний стид.

Втім, чого дивуватися? До чого йшли, те й отримали. Просто за усі пострадянські часи влада в Україні щиро і назавжди забула, що треба не лише заводики та державні резиденції приватизовувати, а ще й трішки совість мати...

ТСН пише:

106 грамів хліба, 5 грамів сала і 25 грамів ковбаси, півтора стакана молока та 250 грамів картоплі на день, пара шкарпеток та колготок на рік, одна пара білизни на 5 років – це не тюремні норми, а рекомендований державою так званий споживчий кошик для українців.

У світі існує два види прожиткового мінімуму: соціальний, що враховує культурні потреби населення, та фізіологічний, необхідний для фізичного виживання людини (споживчий кошик). Останній розробляли на випадок війни з розрахунку норм харчів про продуктових картках.

Виходить, Україна досі живе у тяжкі воєнні часи. Для порівняння, у 1941 році пайок для німецького військовополоненого, що утримувався у сталінських таборах, був майже удвічі більшим - 600 грам. У перерахунку на день, німецьких полонених під час війни годували так, як українців хочуть нагодувати у мирний час за 66 років після війни.

Можна порадіти за те, що в продуктовому мінімумі українців є пів'яйця на день і молоко, чим німців обділили. Також населення повинно отримувати, на думку влади, на 35 грам більше солодощів, ніж німці в дні війни. Хоча в пайці полонених, на відміну від загальноукраїнського кошика, були присутніми ще й борошно, томат-пюре, а в кращі часи і горох, квасоля, сухофрукти та кава.

Мабуть, і одягали їх не гірше, ніж українців сьогодні, бо, скажімо, чоловічі зимові черевики за споживчим кошиком можна придбати раз на 12 років. На 8 років нашій людині має вистачити одного пальта.

 взято тут 

Прапорщик Янукович

Віктор Янукович довго думав. Місяць думав Віктор Янукович. Думав він, думав, спостерігаючи, як події розгортаються, співставляв усі "за" та "проти". Обережний він, президент усія України. Просто так нічого не підписує. Тому закон про червоний прапор перемоги він підписав рівно через місяць після ухвалення парламентом, і через десяток днів після самого дня перемоги, до якого весь цей закон і затівався.
А чого ви дивуєтеся? Ви ж бачили, як Віктор Федорович "миттєво" міркує над кожною фразою, і над деякими словами тіпа "йолка"?
Шкода лише, що при довгодумному підписанні цього закону гражданін Янукович дав зрозуміти, що Україна як країна його не цікавить.
Всі ж чекають, що буде далі. Хоча й минуло 9 травня, але попереду ще декілька дат, до яких радикальні сили України приурочують свої акції. То що, напрямок руху нарешті відверто визначено?
Таки остаточно захотілося бути губернатором Малоросії, Фікторе Ведоровичу?

День Гніву у Києві (відео)

День Гніву у Києві 14 травня 2011 року. Міліції реально більше, ніж тих, хто гнівається....



Автор другого відео був практично у тому ж місці, що й автор першого. Приблизно із шостої хвилини тут можна бачити події із першого ролика, але зняті з іншого ракурсу.

Блогер.ком, ля, де пости?

Безкоштовного нічого в житті не буває, ще раз переконуємося. Платформа Блогер пару днів була не в доступі, то технічні роботи, то ще якась фігня, то тільки у режимі перегляду. Сьогодні повернулося все, крім кількох останніх постів. Маю пару блогів, і всюди та сама картина.

Добре, що кожен пост я твічу, і хоч ті лінки тепер ведуть в нікуди, та можна щось заново віднайти і знову розмістити.

Але ж - хоча б слово вибачення! Блогер.ком, мля, де мої пости?

ТРИ ГОДИНИ ПІЗНІШЕ:

Опп-ля, пости повернулися. На радість нам і нашим читачам. Де гуляли, де були? Загадка природи, блін....