Я проти "піаністів" у парламенті!

Громадська кампанія проти не особистого голосування нардепів
взято тут 


Українських депутатів називають піаністами. Бо вони тиснуть на багато клавіш під час голосування.

Голосування за відсутніх нардепів є дуже серйозною правовою проблемою, і навіть - проблемою національної безпеки – адже порушення процедури прийняття законів є підставою для визнання їх неконституційними.

Стаття 84 основного закону України – Конституції говорить: “Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто”, а за частиною першою ст152 Конституції та згідно з рішенням Конституційного Суду України N 11-рп/98 від 07.07.98, всі постанови і закони (у т.ч. про ратифікацію міждержавних угод), проголосовані депутатами неособисто, підлягають визнанню неконституційними!

Альянс Майдан закликає небайдужих громадян України долучитися до нашої громадської кампанії «Стріляйте в піаніста!». Ця кампанія є повністю волонтерською, всі її учасники працюють виключно за переконання і власний кошт.

В Європі Україну визнали найкращим прикладом олігархічної країни (зниклий матеріал)

Цей матеріал опублікували у себе ТСН, портал Рідна Країна, а посилання дається на інтернет-видання Лівий Берег, де цього матеріалу між тим вже немає.

Не знаю, чи це цензура спрацювала, чи може просто прикра випадковість прибрала незручну для урядовців публікацію із інтернет-сторінок видання, але про всяк випадок передруковую цю цікавину тут.

Інформація із розряду "всі про це знають, але ніхто не говорить":

Україна – один із кращих прикладів олігархії у Європі, в якій відбулося практично повне злиття політики і бізнесу, їх майже неможливо відділити одне від одного.
Про це заявив дипломатичний радник голови Європарламенту Єжи Бузека Арнольдас Пранцкевічус в інтерв'ю Lb.ua.

При цьому він зазначив, що "подібна ситуація була характерна і для інших ваших урядів, не лише чинної. Звідси – висновок: українські олігархи мають значний вплив на політику, або безпосередньо займаються нею, змішуючи політичні і бізнес-інтереси".

Але, за словами Пранцкевічуса, "друге спостереження – з погляду ЄС і з урахуванням досвіду євроінтеграції в Центральній і Східній Європі - такі процеси є дуже небезпечними, і багато в чому можуть вплинути на здоров'я "демократичних структур".

Як зазначив радник голови Європарламенту, "в нормальному демократичному суспільстві має існувати чіткий розділ між держслужбовцями, політичними лідерами і бізнесом. Звичайно, необхідна їх співпраця, це дуже важливо. Проте, коли все це знаходиться в одних руках, відповідальність розмивається, звітність перед суспільством практично зникає. Потенційно це несе великі проблеми, пов'язані з Конституцією, "здоров'ям" політичних партій, яким не вистачає політичної ідеології і які часто керуються економічними інтересами, інтересами олігарха або приватними інтересами своїх лідерів".

"Така проблема існувала у багатьох країнах Центральної і Східної Європи, які приєдналися до ЄС у 2004 і 2007 рр. І вона дотепер існує. Її подолання потребує багато часу. Втім, чим раніше ви почнете займатися цим, тим простіше буде справитися", - підкреслив Пранцкевічус.

Як повідомлялося, 29 березня у Брюсселі була представлена доповідь Інституту Горшеніна "Великий український бізнес і уряд України", в якій наголошувалося, що більшість членів українського уряду – мільйонери.

Так, з 16 членів нинішнього уряду п'ятеро – Андрій Клюєв, Борис Колесніков, Сергій Тігіпко, Юрій Бойко і Микола Присяжнюк – є офіційними мільйонерами. Це двоє – Віктор Балога і Микола Злочевський – хоча і не декларують свої мільйони, проте, де-факто також є мільйонерами.

У доповіді наголошується, що ряд міністрів в уряді реєструє свою власність на близьких родичів. Так, Микола Азаров і Олександр Лавринович реєструють свою власність на синів, а Дмитро Табачник – на рідного брата.

У доповіді наголошувалося, що за останній рік рівень статків багатьох урядових мільйонерів значно зріс: статки першого віце-прем'єра Клюєва за 2010 рік зросли більш ніж на півмільярда доларів, а статки віце-прем'єра Тігіпка – на 223,6 млн. доларів.

Навздогін про статки чиновників та їхню совість: сьогодні у великому торгівельному центрі у Південній Каліфорнії знічев'я забрели у магазин Луї Віттона. Покрутили в руках жіночі сумочки, цілком заради цікавості. Нічого особливого, та й зручні не дуже всередині, але ж - ім'я, ну і як наслідок ціни, нижче $1000 практично не опускаються.

Коли я  зауважив, що це улюблений бренд колишньої української прем'єрки, і що при цьому у її декларації було чесно вказано, що вона не володіє ні квартирою, ні будинком, ні машиною, на мене подивилися як на прибульця - мовляв, не може такого бути, це ж шалено розкішний бренд, звідки ж у тої жінки такі гроші?

Може, кажу, може. В Україні все може бути...

Телемелебачення

Із незалежних від мене причин досить часто тепер дивлюся російське, білоруське, та українське ТБ. Різні телеканали, розмаїті програми. Порівнюю, співставляю, сам для себе оцінюю.

Враження?

Російське - це чисто імперське телебачення. Хай там все згорить, але Путін і Медвєдєв у кожному випуску новин скажуть народові, що імперія сьогодні в кращому стані, ніж була учора, що завтрашні недоліки будуть подолані післязавтра, а всі сусіди, дальні і ближні, не варті потоптаного капця Жиріновського. А ще бере за душу щире здивування імператорів, коли вони дізнаються про щось на зразок підпільних казино чи про поганий стан лікарень. Тіпа - ого, ти диви, як це воно так, ну ні фіга ж собі що робиться...

Білорусія - це повний теле-СССР. Бракує хіба трансляцій із пленумів та позачергових з'їздів Бацькомолу.  Втім, ні, якраз цього не бракує. А меду та патоки у голосах дикторів таки забагато, коли ті трансляції переглядаєш.

А українське ТБ - це взагалі повний провал самої ідеї тележурналістики на найбільш ранній стадії її запліднення. Такий собі телеаборт цілій країні у прямому ефірі.

Тож не дивіться телік, люди. Ні зранку, ні вдень, ні увечері, ніколи. Там немає нічого хорошого. Таке враження, що все це триєдине братське телемелебачення вже давно працює хіба що само для себе...

Мирослава Гонгадзе про свободу слова і демократію в Україні

Погоджуюся у всьому, але як казала Герман, демократія в Україні має свої особливості. Якось так все завжди складається, що до влади приходять найменш корисні для України як для держави (і для українського народу теж) персонажі. Та й взагалі вже виникає враження, що у тюрмах мають сидіти не українські бандити, а українські можновладці. Тому, що при владі рано чи пізно опиняються якраз бандити, за якими ті тюрми плачуть...

Взято тут

Звернення редакції ІА «Поряд з вами» за фактом обшуку і вилучення техніки у журналіста, київського координатора і співзасновника агентства Олени Білозерської

Так, це справді дуже сумно, коли у державі не діють майже ніякі закони, крім закону бабла. Зараз держава (читай - влада) мужньо воює із журналісткою Білозерською. Україно, Україно, хто із журналістів буде наступним?  

Герої України. Правдиві. А не бєндєравци там всякі. (+ повний перелік)

Ця цікава добірка справжніх героїв взята звідси. Погодьтеся, що по кожному отдєльному ліцу можна було б написати окремий підручник про те, як стати Героєм. Точніше, про те, кого і за що в Україні прийнято нагороджувати цим званням.

Навагодній прєвєт насєлєнію от царя всія України, ілі Сам ти ёлка! (відео)

І сміявся, і плакав. Ролик вдався на славу, не в брівь, як говоріца, а в глаз.


До речі, чесно зізнаюся, що стирив його на Кулемет.com, а за наводку дякую @Taras :)