Україна без гівна (відео)

Часто чую відгуки, що досить вже бачити погане в Україні, що є й хорошого багато.

Так от:

Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ.

Але я не люблю  зеків при владі, які самі в армії через відсидку не служили, а тепер стали головнокомандуючими Збройними Силами України. Це нонсенс.

Я не люблю неприховану пиху українських народних депутатських засранців - у країні, де пенсія у більшості стариків не дотягує й до ста доларів, треба бути останнім лайном, щоб настільки нагло розсікати по столиці на таких дорогих машинах. І не соромитися зверхньо сказати журналістові - "ти хоч знаєш, з ким говориш?"

Я не люблю продажні ЗМІ, які (і всі це знають) належать виключно можновладцям, і де місце повідомлення в новинах визначається сумою грошей, яку герой сюжету заніс в рекламну службу.

Я не люблю брехню про те, що найбільшим досягненням незалежної України є її двомовність, і що російська зазнає утисків - насправді все якраз навпаки, і всі це розуміють, але терпляче мовчать. 

Я не люблю сміття на вулицях, калюжі під ногами і жахливі дороги. Я добре знаю, що всього цього може не бути, якщо тільки влада і люди захочуть. Ось в Америці захотіли - і цього немає. А чому ж в Україні цього ніхто не хоче? 

Я не люблю хамство в магазинах, просрочені продукти замість свіжих, і ворожі черги до кас, де люди ладні роздерти одне одного, і касира теж. Я це ніколи не любив і вже ніколи не полюблю.

Я не люблю в Україні все те, що й ви в ній не любите. 

Але саму Україну я люблю. 

Ось таку:  

Шкода лише, що за цими кадрами все одно ховається все те гівно, що і ви, і я не любимо в Україні...