Я в такому, бачиш, відрядженні, Звідки люди приходять незрячими

Я в такому, бачиш, відрядженні, Звідки люди приходять незрячими. 
Де ведуться якісь перемовини, Найміцніші коктейлі замовлені. 
Тут, забувши про маму з татом, Називаються гордим птахом, 
Полонених ганяють голими, А для захисту цілять в голови. 
Тут калічать і зносять повністю, Відзначаючи День Соборності, 
Викрадають, збивають з ніг, Поливають водою в сніг. 
Тут повітря – із газу вата. Тут уже почали вбивати… 
Але, знаєш, тут кожен сяє: «Переможемо. Обіцяєм». 
І з здобутком, безмежно цінним, Я приїду додому цілим.

Tatiana Vlasova 

Якби увесь світ відвернувся від мого чоловіка і від моєї країни, я б стояла у нього за спиною і підносила б йому патрони

роблю перепост з дозволу автора. це частина дискусії у фейсбуці, де українці ніяк не можуть дійти спільної думки - варто опиратися чи варто зберігати спокій. авторка тексту родом із України, вже майже 20 років мешкає у США, але всією душею вболіває за людей, що зараз у Києві борються за інше майбутне України. 

хей, українці, любі моі! - не сваріться прошу. Ми нам потрібні, і усі наші непорозуміння через щире вболівання за Україну. Зараз читаю вас і думаю: якщо 3,5,7 людей тут прийдуть до спільного знаменника, вслухаються в одне одного - то буде в Україні рада.
Все ж не так просто. І усім виказати і виплакати що на серці хочеться... Кожен має рацію і, звісно, десь помиляєтся...

Я памятаю, Влад писав, що тобі було йому гірко за те, що на Майдані співають і танцюють, та бездійно. Мені також було тоді прикро.
Здавалося, що момент ніби-то втрачався. Хіба можливо це зараз заперечувати?
Але свідомості реальної фашистської загрози від Яника у людей тоді ще також не було. Тепер є. Тоді ще вірили і надіялись. Тепер ні. У всьому мусить бути досвіт. Свій, не чужий. Саме так і вчаться.

А слабка безхребетна опозиція тих "трьох богатирів" мені тоді здавалася хитрим ходом ригоналів, які давно вимастрували собі такі "гаварящіє кукли" на случай кіпіша і тепер вони згодилися і іх поставили на барикадах час відтягувати, поки Риги потираючи руки свій тюремний документ країні дописували.
Я не вірю ні на мить, що вони не знали яку бурю протесту вони отримають відмовившись від Інтеграції. Там не дурні, a навчені Масквой матушкой, що сидять на своїх золотих унітазах, які тебер добре знають, що їx треба закріпити навічно (бо своїм унітазом з Вовіком ділитись же не будеш;). --> Все було добре прораховано, як варіант 1). 2). і "как крайній".

Але зараз сталося важливіше - люди зрозуміли, що вони не маса і їм не потрібна ніяка стара опозиція. А потрівна нова хвиля. Від серця. Це розуміння мусить "відстоятися", щоб на гребінь хвилі винесло нового лідера, щоб він зявився з нових, бо старі вже ніколи добро країні не принесуть.

Між іншим це таж сама ситуація, що виникла і в нас в Америці. Ми вибираємо зі старого запліснівішого багна одне й те саме і кричимо, що якесь чистіше за інше. Ті, хто тут дивляться в корінь, знають, що ще не прийшов час і не підріс другий Кенеді в Америках наших. Отож і викручуємось як можемо, та ще й щоб мордой-ліца перед усім світом об асфальт не впасти. Жуть повна.

Але, ближче до України. То що ж робити тим, хто за бандита не голосував і все довкола зараз тільки буде гіршати? Ніхто поки що толком не знає. І це треба всім усвідомити і не соромится признати. Усі навколо вичікують, включаючи світову громадськість: "що ж далі" (впевнена, тільки Тсар-сцуко-Путін руки потирає примовляючи: "Пріползут гади, есчьо ка мне с прасченіем"), а от нам українцям треба між собою спокійно шукати вихід обговорюючи стан і вболіваючи один за одного і приміряючи відверто чиїсь штани на себе. (щоб Я зробив, якби в мене...війна, фашизм і ніяких шансів на заграницю?)

Отож якесь зімкнуте дияволове коло вимальовується над Україною.
Я мирна людина, але не знаю діючих матері-терезівських заходів боротьби з хитрим Чортом з мішком золота. Не впевненна я також, чи такі методи в істоїї людства давали позитивні наслідки хоч колись.
От і виходить - різати по живому, або буде гнити під старими бинтами від покоління до покоління, поки не здохне.

"Якби увесь світ відвернувся від мого чоловіка і від моєї країни, я б стояла у нього за спиною і підносила б йому патрони." - так сказала одна жінка на Майдані.

- Мій козацький дух моїх прадідів у рівновазі з тієї жінки словами. 

Essence4u

Я хочу, щоб цей народ переміг.

Я хочу, щоб цей режим судили. Я хочу побачити, як в залі суду затинатиметься від страху Віктор Федорович Янукович, а його синулі гризтимуть нігді від безпорадності. Я хочу побачити, як дрижатиме підборіддя у колишнього генпрокурора Пшонки, і як бігатимуть очі у колишнього міністра ВС Захарченка. Я хочу побачити, як бекатиме і мекатиме Чечетов, а Гепа і Допа товктимуть одне одному пики з відчаю, і їх розніматиме тюремна охорона.
Євромайдан, переможемо.
Це повинна бути інша країна. Не та, яку крадуть у нас вбогі душею майбутні підсудні і їхня банда.
І це буде інша країна.
Вірю! 

Комітети, комітети, а я маленькій такой...

Виявляється, в Україні є "Головне управління з питань конституційно-правової модернізації". А очолює його Марина Ставнійчук, вона ж - радник президента Віктора Януковича.
Пам'ятаю цю жіночку ще за часів її роботи в ЦВК. Відверто кажучи, там вона виглядала більш доречною і зрозумілою. Аж дивно, що тепер вона вирішила бути радником цього президента. Але, як то кажуть, дай боже кожному здолати свою дорогу...
А на рахунок несподіваних установ, то хочеться запитати: а "Комітету з модернізації посилення послаблення узагальнення сповільнення усвідомлення" в Україні часом немає? Бо складається враження, що в часи кризи кількість чиновників зростає, а не скорочується, як то було б логічно очікувати. Оминає їх криза, виходить...

Юліволю, улю-лю!

Може, воно й не зовсім добре виходить, коли немолоденьку вже жіночку за будь-яку ціну тягнуть в тюрму. Їй би онуків бавити, а не у камері сидіти  (втім, виходячи із оприлюднених фоток, квартири більшості українців до таких нар далеко не дотягують).
Та менше з тим.
Краще на групу підтримки подивіться.
Думаю, це добре, що Юля із тюрми їх таки не бачить. Бо навряд чи їй би сподобалися такі фани.
Недопрацювали штабісти, ой тщатільнєє надо, рєбята...

Гражданин Поэт о Великом Пу: СВЕЖИЙ ЗАКОН ДЖУНГЛЕЙ

Великий Пу на этот раз превзошел самого себя.
Народ же по привычке безмолвствовал.
И лишь Гражданин Поэт не смог удержаться.

Чорнобильці: Янукович бл..ть виходь су..ка (відео)

Засвистали козаченька

Навіть Ющенка українці так не зневажали, як зневажають нині Януковича.

Погодьтеся – ця коротка фраза чітко описує глибини падіння обраного керівництва країни за останні два президентства. Хоча, згадуючи буремні дев’яності, Кравчук з Кучмою були відверто не кращими. Просто їх так відверто не освистували.

А сьогодні на стадіонах освистують уже навіть відеозапис президента. Мабуть, скоро почнуть гівном закидувати. Чи не золоті унітази біду накликали? Вікторе Федоровичу, а варто замислитися…

Хiй (украинский рэп от российского Гражданина Поэта))

Свіжий випуск російського "Гражданіна поета" присвячено Україні.
Навіть трохи смішно місцями. Хоча більше сумно.
Коротше кажучи, варто переглянути :) 

Водитель ебанутой тойоты, вправо принимаем! или Как ездит на работу украинский премьер

Видно пана по халявах, казали колись в Україні.
Сьогоднішніх українських панів халявами не здивуєш.
Цікаве відео від програми "Знак оклику":

Кримтепличний чоткий пацан

Українська логіка така: пацани рішають свої діла чотко. Якщо щось не так - хрясь у морду ліцо, і порядок. І не має значення, що вдарене ліцо є футбольним арбітром матчу, чи що воно є міліціонером при виконанні обовязків, чи просто дівчиною у барі, яка дала пацану відкоша.

Зараз пишуть, що власника Кримтеплиці суворо покарали - аж 2 (дві) тисячі гривень штрафу (як тут не згадати сценку із футбольним арбітром із Нашої Раши - "уве уисяі ублей"), і на цілий рік заборонили заходити у технічну зону команди.

Між тим, пан власник команди- ой, вибачте - чоткий пацан продовжує залишатися депутатом Верховної Ради Криму, і все так же входить до партії Чотких Пацанів Регіонів.

Не буду травити душу і нагадувати, що у нормальному світі після такої виходки людина мала б назавжди забути про будь-яку політичну карєру, і щонайменше сама подати у відставку.

У нас просто інша логіка. Як каже пані пацанка під псевдонімом Герман, українська демократія має свої особливості.

Пацани, всьо чотко! 

Янукович у США: паркан через океан

Мабуть, комусь в Україні сьогодні дуже хотілося, щоб новий паркан біля Верховної Ради простягся аж до Нью-Йорка, до будівлі представництва України при ООН. І щоб тим парканом були відгороджені від Януковича американські українці, що збиралися відверто висловити свою думку про останні події в Україні, і про самого пана українського президента.

Зізнаюся, був сьогодні момент, коли я ледь не розчарувався у американському уряді. Це сталося, коли неназваний представник місії України при ООН повідомив, що американська поліція заборонила діаспорі зібратися біля місії, і тим самим  попсувати настрій Януковичу. Я навіть подумав – ну не може такого бути, щоб Сполучені Штати так раптово перетворилися на Україну з її беркутами та парканами.

На щастя, за пару годин зясувалося, що то була елементарна дезінформація із боку українських  чиновників. Втім, всім відомо, що їм збрехати, це як Януковичу по пеньках у Межигірї пострибати.

Що ж, я лише шкодую, що не зміг сьогодні прилетіти із Лос Анжелеса до Нью-Йорку, щоб приєднатися до протестувальників. І можу засвідчити, що українці у Каліфорнії цілком солідарні із співвітчизниками, що прийшли до будівлі представництва України при ООН у Нью-Йорку.

До речі, це лише мене дивує, що відставки Януковича в самій Україні вже практично ніхто не вимагає? Невже зараз лише американські українці вважають це єдиним виходом із антиукраїнської кризи, що склалася в самій Україні?

І невже українські українці й справді змирилися із пануванням над ними двічі несудимого, тричі не вдареного, і тисячу разів не злодія, та всієї його шатії-братії?  

"Локомотив" погиб из-за самолетов с мигалками?

Уже несколько дней с переменным успехом ходит по сети это видео с версией о том, что в недавней гибели самолета с хоккейной командой фактически виновата российская власть. В принципе, обывателю в такую версию несложно поверить, учитывая вечный беспредел мигалок на автодорогах. Согласитесь, нынче только наивный лох станет полагать, что с дорог эти мигалки не могут распространиться на те же взлетные полосы аэропортов, естественно - в ущерб безопасности полетов. Однако предположения предположениями, а вопросы вопросами.

И сегодня главный вопрос уже даже не в том, есть ли в Ярославле резервная полоса, или ее там и близко нет, как утверждают ссылающиеся на карты гугла граждане. Вполне возможно, что оратор имел в виду не резервную полосу, а что-то другое - скажем, тот же взлет с половины полосы, о котором в сети тоже гуляет много сообщений. А возможно, это действительно деза, попытка свалить все возможные грехи на нынешнюю российскую власть.

Вопрос в другом: почему это видео постоянно удаляют?

Согласитесь, это настораживает, особенно если выступающий действительно говорит неправду. Ну облажался, ну соврал - так себе же хуже и сделал этим. Чего удалять-то?
А вот если он говорит правду - то тогда все очень логичненько. Удаляли и будут удалять. Ибо нефиг. Она утонула, как сказал когда-то великий Пу. Великий и ужасный.

Янукович - Любимый Город

Янукович - Любимый Город by SHMELJA

Янукович зайнятий. Не турбувати через дрібниці!

Важко собі уявити, щоб глава будь-якої держави взагалі не реагував на гострі заяви керівництва інших країн та міжнародних організацій. Втім, ще важче собі уявити цю людину взагалі главою будь-якої держави, крім хіба що України.

Дивно. 

Весь світ (навіть Росія!) критикує українське керівництво через занадто вільне трактування законів. 

Натомість керівництво набрало у рот чорноморської води і мовчить. Навіть гіпермедіаактивні і мегавигадливі на пояснення всяких гарантовських бздурів Ганна та Інна наче поснули. 

Затишшя перед бурею? 

Злодії і сцикуни – оце і є українська влада?

Народ за Юлю? Не спрацювало. Мітинг у 100 людей, де половина – депутати бюту? Ой не смішіть…

8 автобусів “почесної варти” стережуть 100 прихильників Тимошенко

Взагалі в тюрмі повинні сидіти Ю, Ющ, Яник, і всі нинішні і минулі владні засранці, що висмоктували Україну 20 років. Можливо (але не факт), лише тоді влада почне замислюватися, що вона не для розграбування країни існує, а для її розвитку.

До речі, як вам це подобається: судять (і вже практично закрили) прем’єра часів президентства Ющенка, а сам Віктор Андрієвич навіть в ..уй не свиснув на її захист, змився до США і відсиджується тихенько?

То що, Ю і справді щось нехороше творила, коли він був президентом? А куди ж він дивився?

Сцикун, та й годі?

Куда послать Диму Медведева – «на…» или «в…»?

Увы, госпожа Герман, вам снова удалось попасть лицом да прямо в грязь. Господин Медведев, не сомневаюсь, оценил ваши изощренные, но бесплодные попытки восхвалить его за употребление оборота "на Украине". Изощренные, уточню, ибо, как в известном фильме, "когда вы говорите, иногда возникает впечатление, что вы бредите" (это цитата, это не я придумал). Бесплодные, ибо не всяк первый заместитель премьера (читайте - президент) может быть филологом, пусть даже и очень старается. Итак, госпожа соврамши,

Куда послать Диму Медведева – «на…» или «в…»?
(автор: Роман Касатонов. перепост, источник здесь)  

Уже давно известно – самая больная, можно сказать ноющая тема для борцов за «Великую Россию» это вопрос «на Украине» или все-таки «в Украине»? И вот, эта извечная проблема со всей мощи бабахнула по обитателям Кремля, сразив и такую фигуру, как сам президент России Дмитрий Медведев.

Как сообщают СМИ, глава РФ не поленился научить российских ученых нормам русского же языка. Хроника событий была следующей: во время встречи Медведева с российскими учеными, одна из историков Владимирской области по фамилии Уколова, привела российскому президенту, как пример для подражания ту работу, которая ведется в Украине над созданием многоуровневой исторической энциклопедии в Интернете и случайно оговорившись, употребила выражение «на Украине». Как человек ученый (и судя по всему порядочный), историк извинилась: «В Украине, простите». На что глава России отчитал женщину, фактически обвинив ученого в незнании русского языка: «Это там, у них, «в Украине», а у нас «на Украине» говорят. Это соответствует нормам русского языка».

И так, прежде чем задаться вопросом: «А куда нам собственно послать великого лингвиста господина Медведева – «на…» или все-таки «в…», проведем для него небольшой, зато простой, понятный и очень авторитетный ликбез по русскому языку. Ведь не к лицу главе такой большой по размерам территории не знать государственного языка страны, расположившейся на этой самой территории. Мы не будет лезть к маленькому президенту большой по размеру страны со своими аргументами, а предоставим слово величайшему авторитету русского языка, советскому и российскому лингвисту Розенталю. Именно его справочники считаются эталоном правильного употребления русского языка.

Вот что сообщает «Справочник по правописанию и литературной правке» Розенталя, изданный в Москве в 2004 году про «употребление предлога «в» в пространственном значении», т.е. по отношению к территориям и государствам: «С административно-государственными наименованиями употребляется предлог «в», например: в городе, в районе, в области, в республике, в Сибири, в Белоруссии, в Закавказье, в Украине».

Для особо сомневающихся в том, что это не "жыдо-бандеровская провокация", представим и отсканированные доказательства:





Собственно, на этом можно было бы поставить точку. Хотя и не забыв упомянуть, что в последующих изданиях справочника изданного после смерти выдающегося ученого, это досадное политически неграмотное правило русского языка, российские чиновники уже исправили.

Но предвидя вопрос, какого-нибудь умника из Рунета: «А кто такой этот Розенталь!?!?», обратимся к именам, плюнуть на которые будет совсем уж сложно – уж слишком они велики, плевок просто не долетит и плюхнется обратно на макушку плевателю. Слово - классикам русского языка:

Начнем с Пушкина Александра Сергеевича:

«Мазепы враг, наездник пылкий,
Старик Палей из мрака ссылки
В Украйну едет в царский стан».

И далее:

«Внезапно Карл поворотил
И перенес войну в Украйну».

(Поэма «Полтава»)

А теперь слово держит Гоголь Николай Васильевич в своем произведении «Страшная месть»:

«Порядку нет в Украине: полковники и есаулы грызутся, как собаки, между собою»

Конечно же, не смог промолчать и Толстой Лев Николаевич:

«Багратион долго не присоединяется (хотя в этом главная цель всех начальствующих лиц) потому, что ему кажется, что он на этом марше ставит в опасность свою армию и что выгоднее всего для него отступить левее и южнее, беспокоя с фланга и тыла неприятеля и комплектуя свою армию в Украине».

(Роман «Война и мир»)

Не остался в стороне и Антон Павлович Чехов в своем письме к И. Леонтьеву:

"Итак, я еду в Украйну, а Вы, крокодил, остаетесь в тундре".

Ну и грех не вспомнить особу императорской крови – и не кого-нибудь а самого Петра Первого. Из писем императора Петра Великого (июль-декабрь 1708 г.):

"Господин гетман, того ради вам надлежит итти по Киева, в Украйну свою и смотреть того, о чем уже вы известны." (К Мазепе)

"А ныне по всем обстоятельствам идет в Украйну ." (К Б. Шереметьеву).

В общем-то, после этих свидетельств комментировать особо ничего и не нужно. Можно вспомнить, что «на» и «в» - это болезнь не только Медведева и прыщавых подростков из Рунета. Вот например вполне серьезное и даже авторитетное агентство новостей «Лента.ру» пишет про катастрофу авиалайнера под Петрозаводском и перечисляет граждане каких стран погибли в этой трагедии. Ну нет бы написать: «погибли пассажиры из Швеции, Украины, России и какого-то Уругвая». Вместо этого вполне солидная новостная служба демонстративно подчеркивает: «на борту Ту-134, разбившегося под Петрозаводском, находились четыре иностранца (с Украины, из Швеции и Нидерландов) и четыре человека с двойным гражданством РФ». И это лишь единичный случай. Однако, Бог с ними…

Добавим только одно – граждане, озабоченные предлогами «на» и «в» субъекты нередко пытаются объяснять такую неувязочку с классиками тем, что, дескать «великий и могучий» язык непрерывно развивается и ныне совершил громадный скачок в своей эволюции (а свидетельством этого скачка является как раз выражение «на Украине»). Но здесь им уже ответил великий российский лингвист академик Розенталь. В общем, «Ноу комментс»…

Роман Касатонов

Суходольская-Восточная, золотые краны, и шахтер без матюков.

В Украине снова гибнут шахтеры. Такое впечатление, что эти аварии на изношенных шахтах не закончатся никогда, не было еще в истории страны ни одного года без погибших горняков.

Естественно, снова  будут искать виновных, и опять накажут кого попало. Вот даже наш уважаемый Виктор Федорович демонстративно мчится из Крыма к пострадавшим шахтам, наводить порядок и карать виновных дланью, еще вчера открывавшей в персонально украденном у страны сортире (заодно со всем Межыжопьем украденным, естественно) честно заработанный золотой кран в виде лебедя.

Но кого карать будут? И за что именно? И кто спросит, на сколько миллионов обогатились владельцы аварийных шахт на нечеловеческих условиях труда, о которых рассказывает этот шахтер в коротком интервью, не показанном в эфире украинских телеканалов? Кстати, кто там гонит на донецких? Обратите внимание - этот человек ни разу не ругнулся, хотя рассказывает о таких вещах, что без непечатного слова даже слушать не у всех получается...

Слушайте, неужели и правда СССР вот уже 20 лет как не существует?

Так а почему же, блять, до сих пор работают еще при совке укомплектованные оборудованием смертельные для людей шахты?

Ведь эти шахтеры когда-нибудь выйдут на улицы из своего ада, и поотрывают кому надо все эти "честно заработанные" золотые краны...



перепост с жежешки луганского журналиста 

Хлопці запряжені, п'яні коні (А.Миколайчук, 1993) відео

Пам'ятаєте несамовитого Андрія Миколайчука?
Цікаво, де він зараз, чим займається?
Чи наспівав щось новенького?

Первая леди Украины. Оранжевое небо 2004, ремикс.

Вспомнилось: "вчера котов душили, душили..."
Кстати, а почему не видно на людях первой леди страны?
Переживаем практически. Мнооого перемен произошло с 2004-го, никто тогда и подумать не мог, что муж этой моднячей на то странное время "певицы" таки будет избран в президенты спустя пять лет. Допустим, мужа ейного мы таперича палюбэ наблюдаем часто, порой даже слишком. Скоро вообще начнет по головам людей на работу ездить, в смысле - над головами в голубом вертолете летать, аки волшебник из песенки в мультике про крокодила Гену и друга его Чебурашку. Но где же первая, прости господи, леди? А ведь как пела, как пела... В берете мохеровом своем...
Слушаем, вспоминаем, танцуем в общем.