Два світи, два світла?

Ви не знаєте, чому ці два світи такі різні?

Сьогодні, в неділю, у частині південної Каліфорнії раптом згасло світло. Таке тут трапляється крайнє рідко, але буває.

Можливо, причиною стала спека, якою незвично помірне минуле літо вирішило почастувати каліфорнійців аж у кінці вересня, і зараз тут так жарко, що навіть з холодного крану перші кілька хвилин тече гаряча вода. Може, причина в чомусь іншому. Але факт - світло згасло, і усе в будинку вимкнулося. Навіть інтернет, бо він йде через вай-фай.

Дзвонимо (по мобілці, бо радіотелефон же ж не працює) у електричну компанію. Після кількох пропозицій натиснути ту чи іншу клавішу на зв'язок виходить тітонька-оператор, і чесно каже, що нічого не знає про причину зникнення струму, але знає, що світла нема в кількох тисячах домів, і що причину вимкнення вже шукають. На питання - коли чекати ввімкнення? - відповісти не може, і чесно у цьому зізнається.

За кілька хвилин світло вмикається.

А я собі згадую неньку-Україну.

Нині неділя, нагадую. Якби це було в Україні, то на якесь полагодження світла до понеділка годі було б і сподіватися. Українці вже звикли до того, що якщо світло зникає у вихідні, то до початку робочого тижня доведеться сидіти в темряві - хто ж його у вихідні піде там шукати ту аварію?

Я бачу скептичні посмішки - мовляв, а що це я за байки тут розказую, що в неділю можна додзвонитися до електрокомпанії? Запевняю вас, тут - можна. А в Україні  - не можна. Бо або увесь час буде зайнято, або слухавку там ніхто не братиме, або - якщо навіть додзвонитеся - то інформації отримаєте нуль цілих нуль десятих. Адже все, на що здатні українські електромережі по телефону - це заявити ображеним тоном, що вони б теж хотіли знати, чому немає світла, і що їх вже дістали тими дзвінками - всі дзвонять і дзвонять, наче до себе додому. Мовляв, коли буде світло, тоді й буде, самі побачите, а ми нічого не знаємо.

Як бачите, тутешня "баришня" нам теж сказала, що нічого не знає достеменно, але зробила це так, що нікого не образила, і навіть близько не виникло враження, що ми подзвонили до неї додому, коли у неї на плиті збігає молоко, діти вже три дні не годовані, і взагалі життя не вдалося.

Ось і думаю я собі - чому ж ці два світи такі різні? Наче й не на одній планеті живемо...