Гражданин Поэт о Великом Пу: СВЕЖИЙ ЗАКОН ДЖУНГЛЕЙ

Великий Пу на этот раз превзошел самого себя.
Народ же по привычке безмолвствовал.
И лишь Гражданин Поэт не смог удержаться.

Чорнобильці: Янукович бл..ть виходь су..ка (відео)

Засвистали козаченька

Навіть Ющенка українці так не зневажали, як зневажають нині Януковича.

Погодьтеся – ця коротка фраза чітко описує глибини падіння обраного керівництва країни за останні два президентства. Хоча, згадуючи буремні дев’яності, Кравчук з Кучмою були відверто не кращими. Просто їх так відверто не освистували.

А сьогодні на стадіонах освистують уже навіть відеозапис президента. Мабуть, скоро почнуть гівном закидувати. Чи не золоті унітази біду накликали? Вікторе Федоровичу, а варто замислитися…

Хiй (украинский рэп от российского Гражданина Поэта))

Свіжий випуск російського "Гражданіна поета" присвячено Україні.
Навіть трохи смішно місцями. Хоча більше сумно.
Коротше кажучи, варто переглянути :) 

Водитель ебанутой тойоты, вправо принимаем! или Как ездит на работу украинский премьер

Видно пана по халявах, казали колись в Україні.
Сьогоднішніх українських панів халявами не здивуєш.
Цікаве відео від програми "Знак оклику":

Кримтепличний чоткий пацан

Українська логіка така: пацани рішають свої діла чотко. Якщо щось не так - хрясь у морду ліцо, і порядок. І не має значення, що вдарене ліцо є футбольним арбітром матчу, чи що воно є міліціонером при виконанні обовязків, чи просто дівчиною у барі, яка дала пацану відкоша.

Зараз пишуть, що власника Кримтеплиці суворо покарали - аж 2 (дві) тисячі гривень штрафу (як тут не згадати сценку із футбольним арбітром із Нашої Раши - "уве уисяі ублей"), і на цілий рік заборонили заходити у технічну зону команди.

Між тим, пан власник команди- ой, вибачте - чоткий пацан продовжує залишатися депутатом Верховної Ради Криму, і все так же входить до партії Чотких Пацанів Регіонів.

Не буду травити душу і нагадувати, що у нормальному світі після такої виходки людина мала б назавжди забути про будь-яку політичну карєру, і щонайменше сама подати у відставку.

У нас просто інша логіка. Як каже пані пацанка під псевдонімом Герман, українська демократія має свої особливості.

Пацани, всьо чотко! 

Янукович у США: паркан через океан

Мабуть, комусь в Україні сьогодні дуже хотілося, щоб новий паркан біля Верховної Ради простягся аж до Нью-Йорка, до будівлі представництва України при ООН. І щоб тим парканом були відгороджені від Януковича американські українці, що збиралися відверто висловити свою думку про останні події в Україні, і про самого пана українського президента.

Зізнаюся, був сьогодні момент, коли я ледь не розчарувався у американському уряді. Це сталося, коли неназваний представник місії України при ООН повідомив, що американська поліція заборонила діаспорі зібратися біля місії, і тим самим  попсувати настрій Януковичу. Я навіть подумав – ну не може такого бути, щоб Сполучені Штати так раптово перетворилися на Україну з її беркутами та парканами.

На щастя, за пару годин зясувалося, що то була елементарна дезінформація із боку українських  чиновників. Втім, всім відомо, що їм збрехати, це як Януковичу по пеньках у Межигірї пострибати.

Що ж, я лише шкодую, що не зміг сьогодні прилетіти із Лос Анжелеса до Нью-Йорку, щоб приєднатися до протестувальників. І можу засвідчити, що українці у Каліфорнії цілком солідарні із співвітчизниками, що прийшли до будівлі представництва України при ООН у Нью-Йорку.

До речі, це лише мене дивує, що відставки Януковича в самій Україні вже практично ніхто не вимагає? Невже зараз лише американські українці вважають це єдиним виходом із антиукраїнської кризи, що склалася в самій Україні?

І невже українські українці й справді змирилися із пануванням над ними двічі несудимого, тричі не вдареного, і тисячу разів не злодія, та всієї його шатії-братії?  

"Локомотив" погиб из-за самолетов с мигалками?

Уже несколько дней с переменным успехом ходит по сети это видео с версией о том, что в недавней гибели самолета с хоккейной командой фактически виновата российская власть. В принципе, обывателю в такую версию несложно поверить, учитывая вечный беспредел мигалок на автодорогах. Согласитесь, нынче только наивный лох станет полагать, что с дорог эти мигалки не могут распространиться на те же взлетные полосы аэропортов, естественно - в ущерб безопасности полетов. Однако предположения предположениями, а вопросы вопросами.

И сегодня главный вопрос уже даже не в том, есть ли в Ярославле резервная полоса, или ее там и близко нет, как утверждают ссылающиеся на карты гугла граждане. Вполне возможно, что оратор имел в виду не резервную полосу, а что-то другое - скажем, тот же взлет с половины полосы, о котором в сети тоже гуляет много сообщений. А возможно, это действительно деза, попытка свалить все возможные грехи на нынешнюю российскую власть.

Вопрос в другом: почему это видео постоянно удаляют?

Согласитесь, это настораживает, особенно если выступающий действительно говорит неправду. Ну облажался, ну соврал - так себе же хуже и сделал этим. Чего удалять-то?
А вот если он говорит правду - то тогда все очень логичненько. Удаляли и будут удалять. Ибо нефиг. Она утонула, как сказал когда-то великий Пу. Великий и ужасный.

Янукович - Любимый Город

Янукович - Любимый Город by SHMELJA

Янукович зайнятий. Не турбувати через дрібниці!

Важко собі уявити, щоб глава будь-якої держави взагалі не реагував на гострі заяви керівництва інших країн та міжнародних організацій. Втім, ще важче собі уявити цю людину взагалі главою будь-якої держави, крім хіба що України.

Дивно. 

Весь світ (навіть Росія!) критикує українське керівництво через занадто вільне трактування законів. 

Натомість керівництво набрало у рот чорноморської води і мовчить. Навіть гіпермедіаактивні і мегавигадливі на пояснення всяких гарантовських бздурів Ганна та Інна наче поснули. 

Затишшя перед бурею? 

Злодії і сцикуни – оце і є українська влада?

Народ за Юлю? Не спрацювало. Мітинг у 100 людей, де половина – депутати бюту? Ой не смішіть…

8 автобусів “почесної варти” стережуть 100 прихильників Тимошенко

Взагалі в тюрмі повинні сидіти Ю, Ющ, Яник, і всі нинішні і минулі владні засранці, що висмоктували Україну 20 років. Можливо (але не факт), лише тоді влада почне замислюватися, що вона не для розграбування країни існує, а для її розвитку.

До речі, як вам це подобається: судять (і вже практично закрили) прем’єра часів президентства Ющенка, а сам Віктор Андрієвич навіть в ..уй не свиснув на її захист, змився до США і відсиджується тихенько?

То що, Ю і справді щось нехороше творила, коли він був президентом? А куди ж він дивився?

Сцикун, та й годі?

Куда послать Диму Медведева – «на…» или «в…»?

Увы, госпожа Герман, вам снова удалось попасть лицом да прямо в грязь. Господин Медведев, не сомневаюсь, оценил ваши изощренные, но бесплодные попытки восхвалить его за употребление оборота "на Украине". Изощренные, уточню, ибо, как в известном фильме, "когда вы говорите, иногда возникает впечатление, что вы бредите" (это цитата, это не я придумал). Бесплодные, ибо не всяк первый заместитель премьера (читайте - президент) может быть филологом, пусть даже и очень старается. Итак, госпожа соврамши,

Куда послать Диму Медведева – «на…» или «в…»?
(автор: Роман Касатонов. перепост, источник здесь)  

Уже давно известно – самая больная, можно сказать ноющая тема для борцов за «Великую Россию» это вопрос «на Украине» или все-таки «в Украине»? И вот, эта извечная проблема со всей мощи бабахнула по обитателям Кремля, сразив и такую фигуру, как сам президент России Дмитрий Медведев.

Как сообщают СМИ, глава РФ не поленился научить российских ученых нормам русского же языка. Хроника событий была следующей: во время встречи Медведева с российскими учеными, одна из историков Владимирской области по фамилии Уколова, привела российскому президенту, как пример для подражания ту работу, которая ведется в Украине над созданием многоуровневой исторической энциклопедии в Интернете и случайно оговорившись, употребила выражение «на Украине». Как человек ученый (и судя по всему порядочный), историк извинилась: «В Украине, простите». На что глава России отчитал женщину, фактически обвинив ученого в незнании русского языка: «Это там, у них, «в Украине», а у нас «на Украине» говорят. Это соответствует нормам русского языка».

И так, прежде чем задаться вопросом: «А куда нам собственно послать великого лингвиста господина Медведева – «на…» или все-таки «в…», проведем для него небольшой, зато простой, понятный и очень авторитетный ликбез по русскому языку. Ведь не к лицу главе такой большой по размерам территории не знать государственного языка страны, расположившейся на этой самой территории. Мы не будет лезть к маленькому президенту большой по размеру страны со своими аргументами, а предоставим слово величайшему авторитету русского языка, советскому и российскому лингвисту Розенталю. Именно его справочники считаются эталоном правильного употребления русского языка.

Вот что сообщает «Справочник по правописанию и литературной правке» Розенталя, изданный в Москве в 2004 году про «употребление предлога «в» в пространственном значении», т.е. по отношению к территориям и государствам: «С административно-государственными наименованиями употребляется предлог «в», например: в городе, в районе, в области, в республике, в Сибири, в Белоруссии, в Закавказье, в Украине».

Для особо сомневающихся в том, что это не "жыдо-бандеровская провокация", представим и отсканированные доказательства:





Собственно, на этом можно было бы поставить точку. Хотя и не забыв упомянуть, что в последующих изданиях справочника изданного после смерти выдающегося ученого, это досадное политически неграмотное правило русского языка, российские чиновники уже исправили.

Но предвидя вопрос, какого-нибудь умника из Рунета: «А кто такой этот Розенталь!?!?», обратимся к именам, плюнуть на которые будет совсем уж сложно – уж слишком они велики, плевок просто не долетит и плюхнется обратно на макушку плевателю. Слово - классикам русского языка:

Начнем с Пушкина Александра Сергеевича:

«Мазепы враг, наездник пылкий,
Старик Палей из мрака ссылки
В Украйну едет в царский стан».

И далее:

«Внезапно Карл поворотил
И перенес войну в Украйну».

(Поэма «Полтава»)

А теперь слово держит Гоголь Николай Васильевич в своем произведении «Страшная месть»:

«Порядку нет в Украине: полковники и есаулы грызутся, как собаки, между собою»

Конечно же, не смог промолчать и Толстой Лев Николаевич:

«Багратион долго не присоединяется (хотя в этом главная цель всех начальствующих лиц) потому, что ему кажется, что он на этом марше ставит в опасность свою армию и что выгоднее всего для него отступить левее и южнее, беспокоя с фланга и тыла неприятеля и комплектуя свою армию в Украине».

(Роман «Война и мир»)

Не остался в стороне и Антон Павлович Чехов в своем письме к И. Леонтьеву:

"Итак, я еду в Украйну, а Вы, крокодил, остаетесь в тундре".

Ну и грех не вспомнить особу императорской крови – и не кого-нибудь а самого Петра Первого. Из писем императора Петра Великого (июль-декабрь 1708 г.):

"Господин гетман, того ради вам надлежит итти по Киева, в Украйну свою и смотреть того, о чем уже вы известны." (К Мазепе)

"А ныне по всем обстоятельствам идет в Украйну ." (К Б. Шереметьеву).

В общем-то, после этих свидетельств комментировать особо ничего и не нужно. Можно вспомнить, что «на» и «в» - это болезнь не только Медведева и прыщавых подростков из Рунета. Вот например вполне серьезное и даже авторитетное агентство новостей «Лента.ру» пишет про катастрофу авиалайнера под Петрозаводском и перечисляет граждане каких стран погибли в этой трагедии. Ну нет бы написать: «погибли пассажиры из Швеции, Украины, России и какого-то Уругвая». Вместо этого вполне солидная новостная служба демонстративно подчеркивает: «на борту Ту-134, разбившегося под Петрозаводском, находились четыре иностранца (с Украины, из Швеции и Нидерландов) и четыре человека с двойным гражданством РФ». И это лишь единичный случай. Однако, Бог с ними…

Добавим только одно – граждане, озабоченные предлогами «на» и «в» субъекты нередко пытаются объяснять такую неувязочку с классиками тем, что, дескать «великий и могучий» язык непрерывно развивается и ныне совершил громадный скачок в своей эволюции (а свидетельством этого скачка является как раз выражение «на Украине»). Но здесь им уже ответил великий российский лингвист академик Розенталь. В общем, «Ноу комментс»…

Роман Касатонов

Суходольская-Восточная, золотые краны, и шахтер без матюков.

В Украине снова гибнут шахтеры. Такое впечатление, что эти аварии на изношенных шахтах не закончатся никогда, не было еще в истории страны ни одного года без погибших горняков.

Естественно, снова  будут искать виновных, и опять накажут кого попало. Вот даже наш уважаемый Виктор Федорович демонстративно мчится из Крыма к пострадавшим шахтам, наводить порядок и карать виновных дланью, еще вчера открывавшей в персонально украденном у страны сортире (заодно со всем Межыжопьем украденным, естественно) честно заработанный золотой кран в виде лебедя.

Но кого карать будут? И за что именно? И кто спросит, на сколько миллионов обогатились владельцы аварийных шахт на нечеловеческих условиях труда, о которых рассказывает этот шахтер в коротком интервью, не показанном в эфире украинских телеканалов? Кстати, кто там гонит на донецких? Обратите внимание - этот человек ни разу не ругнулся, хотя рассказывает о таких вещах, что без непечатного слова даже слушать не у всех получается...

Слушайте, неужели и правда СССР вот уже 20 лет как не существует?

Так а почему же, блять, до сих пор работают еще при совке укомплектованные оборудованием смертельные для людей шахты?

Ведь эти шахтеры когда-нибудь выйдут на улицы из своего ада, и поотрывают кому надо все эти "честно заработанные" золотые краны...



перепост с жежешки луганского журналиста 

Хлопці запряжені, п'яні коні (А.Миколайчук, 1993) відео

Пам'ятаєте несамовитого Андрія Миколайчука?
Цікаво, де він зараз, чим займається?
Чи наспівав щось новенького?

Первая леди Украины. Оранжевое небо 2004, ремикс.

Вспомнилось: "вчера котов душили, душили..."
Кстати, а почему не видно на людях первой леди страны?
Переживаем практически. Мнооого перемен произошло с 2004-го, никто тогда и подумать не мог, что муж этой моднячей на то странное время "певицы" таки будет избран в президенты спустя пять лет. Допустим, мужа ейного мы таперича палюбэ наблюдаем часто, порой даже слишком. Скоро вообще начнет по головам людей на работу ездить, в смысле - над головами в голубом вертолете летать, аки волшебник из песенки в мультике про крокодила Гену и друга его Чебурашку. Но где же первая, прости господи, леди? А ведь как пела, как пела... В берете мохеровом своем...
Слушаем, вспоминаем, танцуем в общем.

Украина сегодня: добро пожаловать в кримлэнд

Автор - Дмитрий Тымчук, руководитель Центра военно-политических исследований (НПО)

оригинал статьи находится здесь, перепост с согласия автора

Может, кто заметил интересную особенность. Куда за кордон не отправляется наше руководство, отовсюду привозит домой деньги. И, как правило, не суперкредиты, а всякую мелочевку, пару-тройку десятков миллионов долларов, которую закордонные коллеги дают Бог
Это не жадность и не склонность к попрошайничеству, вовсе нет. Это привычка всегда брать то, что можно вытрясти из лохов без особых усилий.
Эта привычка начиналась со школы, когда наши нынешние руководители перед началом уроков трусили мелочь из карманов младшеклассников – не из нужды и крайней потребности, а просто потому, что это можно было сделать. Только сейчас они просекли поразительную вещь: статус высшего руководства державы дает возможность, разводя дешевых фраеров, не махать перед их носом заточкой и загружать по фене, а обходиться даже без угроз применения силы (да и где она, эта сила?). Прикол в том, что когда президент державы просто просит, ему... дают! Не много, но ведь это ж фактически на халяву. И он возвращается домой победителем: мол, еще одни лопоухие баблевичем подогрели за красивые глаза. Ну не лафа?

Этот нюанс – всего лишь деталь того страшного мира вне остальной цивилизации, которым стала сегодня Украина. Речь не просто о том, что в нашей стране к власти пришли уголовники. Этим, по большому счету, на примере мировой истории никого не удивишь. Далеко за примерами не надо – «государство нового типа» в лице СССР, частью которого мы были, в свое время начиналось тоже с инициативной группы, в составе которой хватало товарищей с не одной ходкой за плечами. Но в Украине уголовники не просто пришли к власти, не просто интегрировались в государственные институты на правах руководителей (это так, ребята из второго эшелона, по большому счету - шестерки). Они здесь совершили нечто невообразимое – в сжатые сроки практически создали криминальное государство, эдакий «кримлэнд», существование которого полностью противоречит уголовным же понятиям, традиционно проводившим жесткую грань между государством и уголовным миром.

Хваленая нынешняя жесткая вертикаль власти – это кантовская «вещь для других». Посвященные (в т.ч. люди, волей судьбы столкнувшиеся с этой изнанкой реальности, и таких уже в стране очень немало) прекрасно знают, что госструктуры, в т.ч. налоговая, КРУ, милиция, прокуратура, суды и даже спецслужбы сегодня играют роль внешних атрибутов власти. Истинные представители нынешней власти не сидят в ведомственных кабинетах, не имеют регалий и громких должностей и не разбираются в законах и ведомственных документах, - в большинстве своем они когда-то расчищали себе место под тюремным солнцем кулаками и «перьями», ботают по фене и куда лучше разбираются в неписаных законах своей специфической среды

Это – смотрящие, закрепленные за всеми областями Украины и по различным направлениям промышленности и бизнеса. Это костяк, на котором строится «кримлэнд». Им рапортуют генералы и представители местной власти, и получают от них задачи. Которые, соответственно, выполняются с куда большим рвением, нежели должностные инструкции – ведь на кону, поверьте, стоит не какая-то административная ответственность за халатное выполнение своих обязанностей.

Именно потому наши суды окончательно утратили какую-либо связь с правосудием, правоохранители ассоциируются исключительно с беспределом, а само государство стало одним большим грабителем. Живущим, как уголовник, действующим, как уголовник, и смотрящим на окружающий мир, как уголовник. И коррупция в нем – не явление, а философия, поскольку, по зековским понятиям, за все надо платить. И блатные словечки в лексиконе нашего Президента – лишь маленькая скромная деталь, довершающая общую картину.

Представители смотрящих наведали на сегодня каждое мало-мальски значимое украинское предприятие и компанию, которым четко нарисовали цифру – т.е. определили, кто сколько платит. Платит просто за то, что существует. Не платить нельзя. Куда идут деньги (а это в итоге миллиарды) – не знает никто. Кто в итоге дерибанит этот многомиллиардный общак – можно догадываться. При этом мелкий бизнес смотрящим не интересен – для этого и был создан Налоговый кодекс, который с использованием государственной машины выжимает из мелких бизнесменов скопом все соки. Они занимаются предприятиями и компаниями, с которых можно снять хороший куш. При этом где-то для удобства «назначая» своих руководителей, а где обходясь и без этого.

Эта параллельная власть и есть «первой» властью, которой формальная, т.е. государственная власть, лишь придана в помощь, да заодно создает видимость легитимности такой державы за рубежом. Для организаторов такого «кримлэнда» и страна, и народ являются лишь источником выкачивания денег. Это глобальный паразит, который сосет все, что можно высосать, и изнутри, и из-за рубежа – внешние кредиты лишь струйка в общем потоке. Именно потому при всех кредитах и выкачанных из народа средствах не модернизируется промышленность, не перезапускается экономика, гробится архиперспективное украинское сельское хозяйство – просто у «кримлэнда» нет такой цели.

Философия этого образования по определению не может строиться на попытке развивать державу – уголовникам там Родина, где можно сыто поесть и сладко поспать. Украина для них – средство. И, если завтра не станет Украины, не страшно, ведь высосанные до того деньги позволят безбедно доживать свой век где угодно.

Роль народа в «кримлэнде» - терпилы. Пострадавшие. Лохи, которых можно обирать бесконечно. В этом прелесть построения криминального государства. Когда наши нынешние руководители снимали в молодости с фраеров шапки, приходилось делать это в общественных туалетах – жертва со спущенными штанами не побежит за тобой. Сейчас можно не бояться получить отпор, ведь на твоей стороне государство, более того: ты сам и есть государство!

Самое страшное – что сегодняшние дети, маленькие украинцы, растут в державе, все более пропитывающейся философией уголовного мира. То есть – извращением крайней степени.

...Человека можно безнаказанно опускать только до уровня, до которого он сам готов себя опустить. У абсолютного большинства нормальных людей есть предел, граница, ниже которого человек не опустится – дальше либо твоя смерть, либо смерть твоего обидчика. Теоретически человека можно «передавить» через этот порог, но тогда он просто перестает быть человеком.

Так вот, при всем колоссальном пределе терпения украинцев и их смирении с опусканием, похоже, порог украинского общества уже близко. Об этом свидетельствует целый ряд признаков. Ниже этого порога может быть либо смерть, либо утрата человеческого облика, то есть полная деградация.

Совет итальянским донам мафиози.

Уважаемые итальянские (а также международные и прочие) преступники, если вы хотите сделать ваше "честное" имя действительно честным, обращайтесь по адресу: Украина, Киев, некий Дарницкий районный суд.

 Естественно, вам не стоит жалеть денег на адвокатов, которые докажут, что если о ваших преступлениях нет достоверных доказательств (в виде всяческих убедительных документов из прокуратур, милиций-полиций и судов же), а есть только какое-то сраное журналистишкино сообщение в прессе (естественно, народ как бы безмолвствует и ни о каких преступлениях тоже не знать не знает), то ваше, уважемые доны, отношение к мафии можно считать неподтвердившимся, а ваши преступления - такими, которые не были совершены. Короче, здравствуй, непорочность! 

О тарифах на подобные судебные решения договаривайтесь лично. 

Правду говорю, зуб даю! 

Вы просто украинскую прессу за сегодня почитайте, сами все поймете... 

Президенту не соромно за своїх дітей. Чому країні не соромно за такого президента?

Уявімо собі ситуацію: якогось європейського президента, чи американського (скажем так - президента демократичної країни) на прес-конференції питають про те, чому його синочок-депутат порушує конституцію і голосує чужими картками.



А тепер уявімо собі, що у відповідь на таке запитання цей гіпотетичний президент, цей гарант конституції заявляє, що він дітьми своїми гордиться, що він не дозволить своїх дітей втягувати у бруд, і пропонує журналістці поганятися ще й за старшим онуком, якому вже мовляв років десь 11.

Уявили?

Я - ні.

В нормальній країні такого бути просто не може. Тому що одразу по тому будуть у того президента неприємності - всілякі слідчі комітети, комісії, імпічменти тощо. Коротше кажучи, така ситуація можлива хіба десь у Туркменбаши, наприклад. Ну й ще у бацьки. Ну та й десь у кремлівських карликів, мабуть.

А Україна нічого, проковтнула.
Ще б пак - і не таке ковтала.  І, мабуть, ще й не таке проковтне...

(відео від Української Правди)

Біжи, Вітя, біжи!

Вже вдруге за останні пару тижнів повторюється ситуація із утримуванням під замком людей, що хотіли поспілкуватися з президентом України. Спочатку гарант гарантувався від не в міру цікавих журналістів, тепер у Вінниці охорона заблокувала в кімнаті 15 людей, що збиралися зустрітися із Януковичем. Воістину, Україна ще не мала президента, який би настільки боявся зустрітися із співвітчизниками. Соромно йому, небораці, чи що? А може просто боїться ляпнути щось не в тему?


(відео від ресурсу "20 хвилин") 

Хто володіє Україною?

А цікавенька картинка, чи не правда?

А ось тут є ще й цікавенька статейка про те, хто ж насправді зараз володіє Україною.

Бугор Хам и Сорока-Воровка

А ведь между ними особой разницы и нету.
Впрочем, сегодня разница есть - одного из них все таки выбрали в главные паханы, и он пытается запихнуть вторую за решетку.
Вор судит воровку.
А если бы тогда выбрали не его, а ее  - было бы иначе?
Сомневаюсь...
Воровка судила бы вора, вот и вся разница...

Полонених німців у 41-му забезпечували харчем краще, ніж сучасного українця?

Вразило. Оце вже справді, як кажуть росіяни, допригалісь. А ще кажуть - йо..ний стид.

Втім, чого дивуватися? До чого йшли, те й отримали. Просто за усі пострадянські часи влада в Україні щиро і назавжди забула, що треба не лише заводики та державні резиденції приватизовувати, а ще й трішки совість мати...

ТСН пише:

106 грамів хліба, 5 грамів сала і 25 грамів ковбаси, півтора стакана молока та 250 грамів картоплі на день, пара шкарпеток та колготок на рік, одна пара білизни на 5 років – це не тюремні норми, а рекомендований державою так званий споживчий кошик для українців.

У світі існує два види прожиткового мінімуму: соціальний, що враховує культурні потреби населення, та фізіологічний, необхідний для фізичного виживання людини (споживчий кошик). Останній розробляли на випадок війни з розрахунку норм харчів про продуктових картках.

Виходить, Україна досі живе у тяжкі воєнні часи. Для порівняння, у 1941 році пайок для німецького військовополоненого, що утримувався у сталінських таборах, був майже удвічі більшим - 600 грам. У перерахунку на день, німецьких полонених під час війни годували так, як українців хочуть нагодувати у мирний час за 66 років після війни.

Можна порадіти за те, що в продуктовому мінімумі українців є пів'яйця на день і молоко, чим німців обділили. Також населення повинно отримувати, на думку влади, на 35 грам більше солодощів, ніж німці в дні війни. Хоча в пайці полонених, на відміну від загальноукраїнського кошика, були присутніми ще й борошно, томат-пюре, а в кращі часи і горох, квасоля, сухофрукти та кава.

Мабуть, і одягали їх не гірше, ніж українців сьогодні, бо, скажімо, чоловічі зимові черевики за споживчим кошиком можна придбати раз на 12 років. На 8 років нашій людині має вистачити одного пальта.

 взято тут 

Прапорщик Янукович

Віктор Янукович довго думав. Місяць думав Віктор Янукович. Думав він, думав, спостерігаючи, як події розгортаються, співставляв усі "за" та "проти". Обережний він, президент усія України. Просто так нічого не підписує. Тому закон про червоний прапор перемоги він підписав рівно через місяць після ухвалення парламентом, і через десяток днів після самого дня перемоги, до якого весь цей закон і затівався.
А чого ви дивуєтеся? Ви ж бачили, як Віктор Федорович "миттєво" міркує над кожною фразою, і над деякими словами тіпа "йолка"?
Шкода лише, що при довгодумному підписанні цього закону гражданін Янукович дав зрозуміти, що Україна як країна його не цікавить.
Всі ж чекають, що буде далі. Хоча й минуло 9 травня, але попереду ще декілька дат, до яких радикальні сили України приурочують свої акції. То що, напрямок руху нарешті відверто визначено?
Таки остаточно захотілося бути губернатором Малоросії, Фікторе Ведоровичу?

День Гніву у Києві (відео)

День Гніву у Києві 14 травня 2011 року. Міліції реально більше, ніж тих, хто гнівається....



Автор другого відео був практично у тому ж місці, що й автор першого. Приблизно із шостої хвилини тут можна бачити події із першого ролика, але зняті з іншого ракурсу.

Блогер.ком, ля, де пости?

Безкоштовного нічого в житті не буває, ще раз переконуємося. Платформа Блогер пару днів була не в доступі, то технічні роботи, то ще якась фігня, то тільки у режимі перегляду. Сьогодні повернулося все, крім кількох останніх постів. Маю пару блогів, і всюди та сама картина.

Добре, що кожен пост я твічу, і хоч ті лінки тепер ведуть в нікуди, та можна щось заново віднайти і знову розмістити.

Але ж - хоча б слово вибачення! Блогер.ком, мля, де мої пости?

ТРИ ГОДИНИ ПІЗНІШЕ:

Опп-ля, пости повернулися. На радість нам і нашим читачам. Де гуляли, де були? Загадка природи, блін....

Цього року від катувань у СІЗО померли 20 українців

В очікуванні суду в українських слідчих ізоляторах цього року від катувань померли більше двох десятків осіб.За словами правозахисників, причиною смерті могли бути як неналежні умови утримання, так і фізичне знущання.
“Ми бачимо підвищення тенденції застосування незаконного насилля в міліції, це спостерігається як і з смертністю в міліції. Ми в 2009 році мали 23 випадки, у 2010 їх стало вже 51 і зараз - на сьогоднішній день ми маємо близько 20 випадки смертей в підрозділах внутрішніх справ”, - каже представник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.
Тим часом, у столичній міліції аби відкинути будь-які звинувачення, у кімнатах для тимчасового утримання встановлюють відеоспостереження.
“Повністю від початку як затриманого привозять в райуправління, як його заводять у кімнату для тимчасового тримання - все це знімається на відеокамеру і тоді вже будь-хто або працівник інспекції з особливого складу, або представники прокуратури можуть переглянути відео і певним чином зробити висновки як ставилися до цього затриманого”, - каже речник ГУ МВС України в місті Києві Володимир Поліщук.
Що ж до медичної допомоги, то на думку фахівців, медики в СІЗО мають високу кваліфікацію, але не вистачає фінансування. До того ж, персоналу бракує на всіх затриманих місця - адже в одному тільки столичному ізоляторі замість 2 тисяч 800 осіб перебуває 4 тисячі.
Ректора Криворізького технічного університету звинувачують у хабарництві. 69-річний Анатолій Темченко з цукровим діабетом та гіпертонічним кризом вже майже 20 місяців перебуває в СІЗО.
“Судовий процес принципі не йде, не продовжується, бо кожен раз, коли його не привозять на суд, у нього або гіпертонічна криза і відкладаються суди, або його взагалі не вивозять із слідчого ізолятора у зв'язку з тим, що він був хворий. Таких невивозів було десь біля 20 і більше 20 викликів швидкої допомоги у зал засідання суду”, - каже дружина затриманого, який перебуває за ґратами 20 місяців Валентина Темченко.
У свою чергу, у Європейському суді з прав людини з кожним днем все більше реєструється заяв українців щодо катування.
“В принципі, Україна займає одне з перших місць по зверненню до Європейського суду. З кожним днем їх збільшується і збільшується ,ми дізнаємося, тим більше Європейський суд останнім часом змінив трошки свою роботу і зараз більша увага приділяється такого роду справам”, - каже представник Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Людмила Шевчук.
Нагадаємо, 29 квітня Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов визнав факт застосування тортур українськими правоохоронцями. Тоді він пообіцяв вжити заходів, аби така практика у вітчизняних закладах тимчасового утримання чи позбавлення волі припинилася.

(взято тут) 

Специально для россиян, которые охуели от ситуации во Львове на 9 мая

Первое
Подумайте – почему в этот день беспорядки были только во Львове? Почему в других городах западной Украины всё прошло без мордобоя? Почему в другие года, даже при Ющенко, в том же Львове ветераны прекрасно справляли свои потребности, и возлагали куда хотели что хотели?
Всё просто –  именно в этом году, именно во Львов заезжали ребята из «Русского Единства» (Крым) и «Родины» (Одесса).
Ребята обнаружили, что в Украине есть солидный кусок советско-русского электората, который остался без чабана: Наталья Михайловна Витренко ушла в безвременный запой, Петр Симоненко окончательно махнул рукой на советский имидж, расслабился и превратился в успешного буржуя, «регионалам» вообще не до борьбы против НАТО за русский язык, им бы с реальными проблемами совладать. Итого – местечковые РЕ и «Родина» решили, что хватит прозябать в своих провинциях, надо расширяться на всю страну. «Собирались в 2011 выйти за пределы Крыма. Выходим. Планы «Русского единства» распространяются на всю Украину. И вообще, хватит сидеть в глухой обороне, надо продвигаться вперед и распространять свои идеи, свои ценности», - сказал координатор акции Юхин.
А чтобы привлечь много-много внимания, надо сделать что-то очень-очень яркое. Например, привезти во Львов красный флаг и поднять его над городом, как над Берлином.
Второе
Львовяне не любят красный флаг, у них есть на это миллион весомых причин. Не вдаваясь в исторические подробности, представим: на одно из кладбищ солдат вермахта в России торжественно прибывает делегация их немецких внуков. Не просто внуков, а идейных таких внуков, - «руссиш швайне, хо-хо-хо». За два месяца до приезда внуки показывают всем бааааальшущее знамя со свастикой, которое планируют торжественно развернуть в России. А на все претензии отвечают, что их деды воевали именно под этим флагом, а память дедов свята.
Как вы их встретите?
Третье
9 мая Львов еще раз подтвердил свое звание культурной столицы Украины - не был избит ни один настоящий ветеран. НИ ОДИН. Раздухарившаяся шпана срывала ленточки с тетушек средних лет, давала подзатыльники молодым, но стариков никто не трогал. Не зафиксировано ни одного обращения ветеранов в милицию с жалобами на физическое насилие или даже оскорбление. Хотя, между нами говоря, многим именно львовским ветеранам стоило бы врезать. Обычные советские ветераны после демобилизации возвращались в родные русские колхозы. А во Львове, невероятно красивом европейском городе, любили оседать на пенсии крупные армейские и силовые чины, или просто бывшие ГБшники, которых тут к концу «бандеровщины» развелось, как вшей. Но это так, к слову.

Четвертое
Если посмотреть внимательно знаменитое видео с насмерть перепуганной девчушкой, не трудно заметить, что толпа не пытается раскурочить автобусы и всех там убить. Люди пытаются не пустить автобусы на холм славы, а их оттесняет милиция, начинаются драки.
Русские националисты из «Родины» и «Русского единства» повели себя, как палестинские арабы, - прикрылись детьми и женщинами. Загрузили в автобусы тетушек, навязали на них ленточек и погнали на злополучный холм. На том самом видео слышно, как львовянин кричит бабушке – «Ты зачем привела её (девочку), сука старая?! Детьми [прикрываешься]?» Хотя, вообще-то, по совести, вопрос не к бабушке. 
С 10 марта работали мобилизационные пункты «Русского Единства» в Крыму. Русскоеды сами заявляли, что планируется «не пикник, а серьезное мероприятие». 
Пятое
Украинская власть повела себя подло. Выстроив с утра кордоны вокруг места поклонения и не давая занять его львовянам, она отказалась пускать настоящих, не понаехавших ветеранов. Свидетели событий утверждают, что пока не появились автобусы с одесскими и крымскими «внуками», ситуация развивалась вполне мирно – люди с ленточками спокойно прохаживались по толпе, вели политические споры, и как все, поглядывали на милицию у холма, бросали цветы через кордон. А когда подъехали «гости» - вот тогда и началась свистопляска.
Почему милиция, не смотря на запрет суда, обеспечила проезд именно этих автобусов, проигнорировав настоящих ветеранов – тут будем разбираться еще долго. МВД уже путается и отбрехивается.
Шестое
Русская агит-пресса сразу обгадилась заголовками типа «Во Львове ветеранам пришлось вновь биться с нацистами». Если чуть-чуть приглушить треск и праведные стенания, имеем: несколько расквашенных физиономий каких-то быков в пиджаках, несколько сорванных ленточек, одно разбитое стекло, 5 уголовных дел по итогу. В краю закопанных шмайсеров это верх сдержанности. В цивилизованной Европе, в Берлине, обыкновенная первомайская демонстрация не считается удачной, если не сожгут пару машин, не разобьют кучу витрин и вообще не разгуляются до крови. Корреспонденты, снимающие берлинский праздник весны и труда, бегают исключительно в шлемах.
Седьмое
Янукович, к которому сейчас все вопиют, честно попытался сгладить ситуацию до ее возникновения. Чтобы не обвиняли в «фашизме», на киевском параде т.н. «знамя победы» несли впереди государственного, и вообще всю Украину красными тряпицами поистыкали. Чтобы не обвиняли в прогибе перед Кремлем, закон о признании красных тряпиц Знаменами он так и не подписал. И вообще явился на торжества не с «георгиевской» ленточкой на груди, а с желто-голубой, как нормальный президент независимой страны.
Наверняка он сам сейчас хуеет от ментовских интриг, русскоедских политических амбиций и  львовской «завзятости» (извините, не знаю, как это слово по-русски, но оно подходит больше всего). Оставьте человека в покое, наш МИД вам уже ответил.
Восьмое
Верьте или нет, но на кадрах из бушующего Львова видно очень мало настоящих, идейных националистов. С милицией, в основном, толкаются обыкновенные львовяне. 
Карпаты – это наш Кавказ. Считать жителей Львова националистами – всё равно, что называть всех партизан Дудаева ваххабитами. Галичане не любят красный флаг, и у них, повторяю, есть для этого миллион причин. Молча терпеть его в своем городе не станут. Они у нас такие.
Девятое
Некоторые суровые русские парни, услышав, что нацисты убили и съели сто тыщ ветеранов, собрались приехать во Львов и показать зарвавшимся хохлам всю силу имперской мощи. Реально говорю – не стоит этого делать.
Большая часть украинских националистов живет не во Львове. Среди украинских правых перед русскоедо-родинской вылазкой бродило желание выехать на западную и принять посильное участие в мероприятии. Но из-за пресловутого решения суда, запретившего любые массовые мероприятия, а большей частью из-за уверенности, что уж львовяне-то сами разберутся, махнули рукой и остались на праздники в кругу семьи. На видео и фото мелькали повязки и флаги ВО «Свобода», другой символики из бесчисленного количества правых партий Украины не видно вовсе. Где камуфляжная форма «Патриота Украины» и «Тризуба»? Где флаги УНСО?..
Но если (если, блять) ребята из России таки решат приехать в наш любимый Львов не как гости, а как хозяева – уж поверьте, поверьте, блять, встречать их выйдет так много народу, места мало будет.
И десятое (это уже к украинцам)
Мы привыкли, что, сколько бы разные активисты не кидались друг на друга, милиция играет роль лесника из известного анекдота, - приходит и всех разгоняет. Собственно, милиция и есть центральная ось уличной политики.
Но стоит однажды собраться по-настоящему большой толпе, которая милицию опрокинет, и Бог знает, какой конституционный строй будет в стране на следующее утро.

(взято здесь)

Інтернет як засіб проти цензури на Шустер Live (відео)

Ось що насправді думають про владу діти війни:

"Велика Політика" неукраїнської України (відео)

Із абсолютною впевненістю можна сказати: якби не екстремально провокаційне рішення верховної зради про червоний прапор перемоги, то усіх цих срачів на 20 році незалежності України попросту б не було. Тобто, це примітивний маніпуляційний прийом в дії - ага, українці, занепокоїлися про погану владу, зростають протестні настрої - то ось вам кістка, погризіться. Поговоріть знову про минуле. Посперечайтеся, хто з вас правіший, і хто більший українець...

Це відео варто переглянути. Варто також прислухатися. Нікого не дивує, що українська мова у цій українській (!) передачі українського (!) телеканалу за участю українських (!) політиків та вчених звучить у явній меншині?

Лише уявіть - на французькому телебаченні подібна програма йшла б англійською, і лише зрідка звучала б французька. У нормальній Франції це неможливо. Чому ж в Україні це можливо?

ЗАВГАР, або ПОЛІТИЧНЕ БЛRДСТВО (відео)

Слишком серьезные люди очень боятся смеха. В страшных снах им снится, как их высмеивают, и все вокруг смеются, смеются...

Спокойной ночи, завгар. Желаю тебе проснуться в холодненьком поту от того, что ты смешон. Остальным же - спокойных веселых снов вот с этим "ремиксом" на рязановский "Гараж":

(взято здесь)

Криминальная оккупация. История Партии Регионов (видео)

Некоторые мои знакомые не понимают, что значит "бандиты у власти". Они говорят - ну и что? Чем "бело-синие" отличаются от "оранжевых"? Да, собственно, ничем особенным, кроме методов воздействия.

Для некоторых моих знакомых, ну и для всех неравнодушно-интересующихся - этот фильм. Здесь две серии, около часа просмотра, но поверьте мне, оно того стоит.

ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ: в фильме много кадров с кровью, трупами, оторванными конечностями и прочими частями тел. Кадры использованы не постановочные, а реальные милицейские, это поймет даже не специалист. Поэтому ДЕТЯМ И СЕРДЕЧНИКАМ СМОТРЕТЬ НЕ РЕКОМЕНДУЮ. Вместо просмотра можете просто послушать голос диктора, впечатление конечно же будет не то, но тоже не сахар в шоколаде.

Впрочем, если дети это не увидят, то как же у них выработается иммунитет против БАНДИТОВ У ВЛАСТИ?

И не потому ли у нынешних право голоса имеющих граждан страны этот иммунитет не выработался, что они не видели своими глазами той крови, в которой по колено к власти идут бандиты?

Кстати, фильму уже 4 года. Тогда никто даже подумать не мог, что этот дважды несудимый таки станет президентом.

А он стал. Или это мы его сделали президентом? Или - не мы?

Информация о фильме:
Название: Криминальная оккупация. История Партии Регионов
Год выпуска: 2007
Жанр: Документальное расследование
Режиссер: Александр Бойко

Описание фильма:
Фильм рассказывает о тех кто стоял у истоков создания Партии Регионов. И кто стоит за первыми лицами этой партии.

Осторожно, все двери открываются, или Нормальная ненормальность

Ну никак к этой Америке не привыкнуть рожденным в СССР! 

Вы представляете, как на меня смотрели продавцы этого калифорнийского магазина, когда я проверял, все ли двери здесь открываются, или эти пять пар дверей являются чистой бутафорией, как в бывшем совке, а ныне в постсоветских странах? 

Но я таки прошел все двери, и честно могу доложить - все открыты. Заходи в любую, не стой и не ломай голову, которая из них работает.

Ну ненормальные люди, а?

Причем эта ненормальность тут считается нормой. Если есть дверь - она должна работать. Если есть закон, то нарушать его не моги ни сенатор, ни рядовой бухгалтер или сантехник. Может быть, поэтому сенаторы тут не разбиваются об рекламные щиты в черте города на скорости под 200 км.ч?

Дай бог Украине стать такой же "ненормальной" хоть когда-нибудь....

Я проти "піаністів" у парламенті!

Громадська кампанія проти не особистого голосування нардепів
взято тут 


Українських депутатів називають піаністами. Бо вони тиснуть на багато клавіш під час голосування.

Голосування за відсутніх нардепів є дуже серйозною правовою проблемою, і навіть - проблемою національної безпеки – адже порушення процедури прийняття законів є підставою для визнання їх неконституційними.

Стаття 84 основного закону України – Конституції говорить: “Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто”, а за частиною першою ст152 Конституції та згідно з рішенням Конституційного Суду України N 11-рп/98 від 07.07.98, всі постанови і закони (у т.ч. про ратифікацію міждержавних угод), проголосовані депутатами неособисто, підлягають визнанню неконституційними!

Альянс Майдан закликає небайдужих громадян України долучитися до нашої громадської кампанії «Стріляйте в піаніста!». Ця кампанія є повністю волонтерською, всі її учасники працюють виключно за переконання і власний кошт.

В Європі Україну визнали найкращим прикладом олігархічної країни (зниклий матеріал)

Цей матеріал опублікували у себе ТСН, портал Рідна Країна, а посилання дається на інтернет-видання Лівий Берег, де цього матеріалу між тим вже немає.

Не знаю, чи це цензура спрацювала, чи може просто прикра випадковість прибрала незручну для урядовців публікацію із інтернет-сторінок видання, але про всяк випадок передруковую цю цікавину тут.

Інформація із розряду "всі про це знають, але ніхто не говорить":

Україна – один із кращих прикладів олігархії у Європі, в якій відбулося практично повне злиття політики і бізнесу, їх майже неможливо відділити одне від одного.
Про це заявив дипломатичний радник голови Європарламенту Єжи Бузека Арнольдас Пранцкевічус в інтерв'ю Lb.ua.

При цьому він зазначив, що "подібна ситуація була характерна і для інших ваших урядів, не лише чинної. Звідси – висновок: українські олігархи мають значний вплив на політику, або безпосередньо займаються нею, змішуючи політичні і бізнес-інтереси".

Але, за словами Пранцкевічуса, "друге спостереження – з погляду ЄС і з урахуванням досвіду євроінтеграції в Центральній і Східній Європі - такі процеси є дуже небезпечними, і багато в чому можуть вплинути на здоров'я "демократичних структур".

Як зазначив радник голови Європарламенту, "в нормальному демократичному суспільстві має існувати чіткий розділ між держслужбовцями, політичними лідерами і бізнесом. Звичайно, необхідна їх співпраця, це дуже важливо. Проте, коли все це знаходиться в одних руках, відповідальність розмивається, звітність перед суспільством практично зникає. Потенційно це несе великі проблеми, пов'язані з Конституцією, "здоров'ям" політичних партій, яким не вистачає політичної ідеології і які часто керуються економічними інтересами, інтересами олігарха або приватними інтересами своїх лідерів".

"Така проблема існувала у багатьох країнах Центральної і Східної Європи, які приєдналися до ЄС у 2004 і 2007 рр. І вона дотепер існує. Її подолання потребує багато часу. Втім, чим раніше ви почнете займатися цим, тим простіше буде справитися", - підкреслив Пранцкевічус.

Як повідомлялося, 29 березня у Брюсселі була представлена доповідь Інституту Горшеніна "Великий український бізнес і уряд України", в якій наголошувалося, що більшість членів українського уряду – мільйонери.

Так, з 16 членів нинішнього уряду п'ятеро – Андрій Клюєв, Борис Колесніков, Сергій Тігіпко, Юрій Бойко і Микола Присяжнюк – є офіційними мільйонерами. Це двоє – Віктор Балога і Микола Злочевський – хоча і не декларують свої мільйони, проте, де-факто також є мільйонерами.

У доповіді наголошується, що ряд міністрів в уряді реєструє свою власність на близьких родичів. Так, Микола Азаров і Олександр Лавринович реєструють свою власність на синів, а Дмитро Табачник – на рідного брата.

У доповіді наголошувалося, що за останній рік рівень статків багатьох урядових мільйонерів значно зріс: статки першого віце-прем'єра Клюєва за 2010 рік зросли більш ніж на півмільярда доларів, а статки віце-прем'єра Тігіпка – на 223,6 млн. доларів.

Навздогін про статки чиновників та їхню совість: сьогодні у великому торгівельному центрі у Південній Каліфорнії знічев'я забрели у магазин Луї Віттона. Покрутили в руках жіночі сумочки, цілком заради цікавості. Нічого особливого, та й зручні не дуже всередині, але ж - ім'я, ну і як наслідок ціни, нижче $1000 практично не опускаються.

Коли я  зауважив, що це улюблений бренд колишньої української прем'єрки, і що при цьому у її декларації було чесно вказано, що вона не володіє ні квартирою, ні будинком, ні машиною, на мене подивилися як на прибульця - мовляв, не може такого бути, це ж шалено розкішний бренд, звідки ж у тої жінки такі гроші?

Може, кажу, може. В Україні все може бути...

Телемелебачення

Із незалежних від мене причин досить часто тепер дивлюся російське, білоруське, та українське ТБ. Різні телеканали, розмаїті програми. Порівнюю, співставляю, сам для себе оцінюю.

Враження?

Російське - це чисто імперське телебачення. Хай там все згорить, але Путін і Медвєдєв у кожному випуску новин скажуть народові, що імперія сьогодні в кращому стані, ніж була учора, що завтрашні недоліки будуть подолані післязавтра, а всі сусіди, дальні і ближні, не варті потоптаного капця Жиріновського. А ще бере за душу щире здивування імператорів, коли вони дізнаються про щось на зразок підпільних казино чи про поганий стан лікарень. Тіпа - ого, ти диви, як це воно так, ну ні фіга ж собі що робиться...

Білорусія - це повний теле-СССР. Бракує хіба трансляцій із пленумів та позачергових з'їздів Бацькомолу.  Втім, ні, якраз цього не бракує. А меду та патоки у голосах дикторів таки забагато, коли ті трансляції переглядаєш.

А українське ТБ - це взагалі повний провал самої ідеї тележурналістики на найбільш ранній стадії її запліднення. Такий собі телеаборт цілій країні у прямому ефірі.

Тож не дивіться телік, люди. Ні зранку, ні вдень, ні увечері, ніколи. Там немає нічого хорошого. Таке враження, що все це триєдине братське телемелебачення вже давно працює хіба що само для себе...

Мирослава Гонгадзе про свободу слова і демократію в Україні

Погоджуюся у всьому, але як казала Герман, демократія в Україні має свої особливості. Якось так все завжди складається, що до влади приходять найменш корисні для України як для держави (і для українського народу теж) персонажі. Та й взагалі вже виникає враження, що у тюрмах мають сидіти не українські бандити, а українські можновладці. Тому, що при владі рано чи пізно опиняються якраз бандити, за якими ті тюрми плачуть...

Взято тут

Звернення редакції ІА «Поряд з вами» за фактом обшуку і вилучення техніки у журналіста, київського координатора і співзасновника агентства Олени Білозерської

Так, це справді дуже сумно, коли у державі не діють майже ніякі закони, крім закону бабла. Зараз держава (читай - влада) мужньо воює із журналісткою Білозерською. Україно, Україно, хто із журналістів буде наступним?  

Герої України. Правдиві. А не бєндєравци там всякі. (+ повний перелік)

Ця цікава добірка справжніх героїв взята звідси. Погодьтеся, що по кожному отдєльному ліцу можна було б написати окремий підручник про те, як стати Героєм. Точніше, про те, кого і за що в Україні прийнято нагороджувати цим званням.

Навагодній прєвєт насєлєнію от царя всія України, ілі Сам ти ёлка! (відео)

І сміявся, і плакав. Ролик вдався на славу, не в брівь, як говоріца, а в глаз.


До речі, чесно зізнаюся, що стирив його на Кулемет.com, а за наводку дякую @Taras :)

Віталій Портніков: Країна страху

І знову - ну як тут не погодитися з Віталієм?

Расстрел в Одессе

Убийство известного предпринимателя и недавнего кандидата в мэры Одессы Александра Коробчинского стало первым громким событием нового года, пришедшемся как раз на время между праздниками. В праздничные дни, конечно, не очень хочется писать об убийствах и арестах, но что поделаешь, раз в Украине такие новости?