Президенту не соромно за своїх дітей. Чому країні не соромно за такого президента?

Уявімо собі ситуацію: якогось європейського президента, чи американського (скажем так - президента демократичної країни) на прес-конференції питають про те, чому його синочок-депутат порушує конституцію і голосує чужими картками.



А тепер уявімо собі, що у відповідь на таке запитання цей гіпотетичний президент, цей гарант конституції заявляє, що він дітьми своїми гордиться, що він не дозволить своїх дітей втягувати у бруд, і пропонує журналістці поганятися ще й за старшим онуком, якому вже мовляв років десь 11.

Уявили?

Я - ні.

В нормальній країні такого бути просто не може. Тому що одразу по тому будуть у того президента неприємності - всілякі слідчі комітети, комісії, імпічменти тощо. Коротше кажучи, така ситуація можлива хіба десь у Туркменбаши, наприклад. Ну й ще у бацьки. Ну та й десь у кремлівських карликів, мабуть.

А Україна нічого, проковтнула.
Ще б пак - і не таке ковтала.  І, мабуть, ще й не таке проковтне...

(відео від Української Правди)